Монета байокко у грошовому обігу країн світу

Байокко (англ., італ. «Baiocco»); у множ. Байокки (англ., італ. «Baiocchi») – історична розмінна монета, що карбувалася італійськими державами у XV-XIX століттях. Найбільшого розповсюдження набула у Папській державі (англ. «Papal States»).

Італійський байокко відомий нумізматам перш за все як розмінна монета папського скудо (італ. «Scudo Pontificio»): з 1835 р. 1 скудо прирівнювався до 100 байокки або ж 500 кваттріно; до того в обігу поруч з байокко перебували гроссо, карліні, джуліо, тестони (між монетами існували найрізноманітніші співвідношення). У 186-х рр. монету було остаточно вилучено у зв'язку із запровадженням ліри об'єднаної Італії (останні в історії байокки датовані 1866 р.). На монетних дворах Риму (знак «R») та Болоньї (знак «B») у ХІХ ст. карбувалися наступні номінали: 1/2, 1, 2, 5 байокки з міді та 5, 10, 20, 30, 50 байокки зі срібла (білону).

Етимологія терміну «байокко» достеменно невідома, проте за однією з версій назва монети походить від найменування французького міста Байо (франц. «Bayeux»), в якому в давнину вперше було випущено прообраз даної монети. Як би там не було, але декілька століть використання байокко на італійських землях не могло не залишити помітного сліду в культурі та побуті народу: подекуди в Італії дрібні монети і нині називають байокко, а вислів «Senza un Baiocco» («Без єдиного гроша») міцно вкоренився в італійській мові.