Денарій (лат. «Denarius»), інколи вживається «динарій» (застарілий варіант назви) – історична, як правило срібна, монета. Випускалася у Стародавньому Римі з ІІІ ст. до н. е. (Римська республіка) і по ІІІ ст. н.е. (Римська імперія). Також денарії або похідні від них подібні монети карбувалися за Середньовіччя у Польщі, Литві, Угорщині, Франції, Англії… навіть Україні – у м. Львів (XIV ст.).
Багатьма нумізматами денарій, завдяки поважній історії та значному впливу на світову грошову систему, вважається однією зі знакових, навіть культових, монет. Дякуючи цьому, історія денаріїв досить добре описана у численних джерелах. Так, зокрема, відома навдивовижу точна дата появи першого денарія – 268 р. до н.е. (понад 2200 років тому!!!). Відтоді монета декілька разів поступово втрачала свою вагу (від 6,8 г спочатку і до 3 г наприкінці), проте увесь час існування зберігала статус чи не найбільш розповсюдженого грошового знаку на теренах римських володінь у Європі, Азії та Африці. Римські денарії, до речі, далеко не рідкісна знахідка і на українських землях.
1 денарій Риму (Італії) = 4 сестерції = 16 асів


монета Риму (Італії): Денарій (Denarius) – 145-147 н.е.
Що стосується походження назви монети, то з цим все просто: первісно срібний денарій складався з 10 бронзових асів, а на латині вислів «той, що складається з десяти» записується саме як «denarius». Більше того, символом монети було обрано знак «X». У нумізматиці розглядається ціла група монет, які можна вважати нащадками денарія: динар, денар, денаро, деньє, пенні, пфеніг...