Срібний полтиник СРСР 1924-1927 рр. та попередники цієї монети

Полтиник (рос. “Полтинник”, англ. “Poltinnik”) – у широкому розумінні: російська монета, рівна половині рубля або ж 50 копійкам. Під різними назвами випускалась Московським царством, Російською імперією, РРФСР, СРСР, РФ…

Як свідчать літописні дані, поняття “полтина” (прототип “полтиника”) вживається з часів Середньовіччя. Срібна гривня поділялася на дві половини – рублі, кожен із яких у свою чергу складався із двох полтин. Пізніше 100 монет номіналом денга (або ж 50 копійок; 1 копійка = 2 денги) називали теж полтиною. Фактично ж перша монета (а не умовне поняття) зʼявилася лише в другій половині XVII ст.

Безпосередньо ж “полтиником” (не “полтина” чи “50 копеек”) у нумізматиці формально можна вважати лише 2 типи монет: раритетний нині мідний, доволі крупний (до 20 грамів), “полтинникъ” 1654 року царя Олексія І Михайловича Романова та срібний радянський “полтинник” 1924-1927 рр., що є в колекції практично кожного вітчизняного нумізмата.

За часів Російської імперії регулярно карбувалася срібна монета полтина, яка наприкінці XIX століття трансформувалась у “50 копѣекъ” (1921-1922 рр. – “50 копеек”).

Протягом 1924, 1925, 1926, 1927 рр. значним тиражем світ побачили всім знайомі полтиники СРСР: майже 10-грамова срібна монета (срібло 900-ї проби) з молотобійцем та раннім гербом Радянського Союзу. Найчастіше зустрічається монета 1924 р. (на гурті вказано ініціали мінцмейстерів: “ПЛ” – Петро Латишев /Ленінградський монетний двір/ або ж “ТР” – Томас Росс /Бірмінгемський монетний двір, Англія/). На екземплярах 1925-1927 рр. зустрічається виключно знак “ПЛ”.

Відомо про існування великої кількості типів радянських полтиників, що відрізняються один від одного ледь помітними деталями. Сумарний чотирирічний тираж перевищив позначку 130.000.000 монет.

У 1961-1991 рр. випускалися мідно-нікелеві радянські розмінні монети в 50 копійок. У побуті їх часто називали полтиниками. У сучасній Росії теж карбувалися монети цього номіналу. Проте через їхню низьку купівельну спроможність склалася наступна ситуація: полтиниками в народі почали називати банкноти в 50 рублів.

Стосовно появи назви монети полтиник не все однозначно. Цілком вірогідно, що термін походить від поняття “тин” (вірніше, мова про половину цієї величини). Що ж таке “тин” у даному контексті? – З одного боку: у тюркських народів так називались гроші/монети (у давнину ж, до появи перших монет, – шкірка білки як засіб для здійснення товарно-грошових відносин). З іншого ж боку, є більш “зручна” версія: так називали рубль (від “тинать” – рубати, відрізати: рубль як частина давньої гривні). До речі, у сучасній українській мові широко використовується дієслово “відтинати”.