Монета шилінг у грошовому обігу країн світу

Шилінг (англ. «Shilling») – нині існуюча монета із давньою історією та широкою географією. У різний час застосовувалась як розмінна одиниця, так і в ролі основної валюти. Шилінги Великої Британії, які вже декілька десятиліть не випускаються і, відповідно, не використовуються у грошовому обігу Королівства, досі лишаються чи не найбільш розповсюдженішими серед сучасних нумізматів.

Переважно, коли мова заходить про шилінги, згадуються британські монети та грошові знаки інших держав, які входять до Британської Співдружності (раніше – Британської імперії). Насправді ж, шилінг далеко не відразу після появи поширився на цих територіях. Первісно монета з’явилася в Німеччині за часів Середньовіччя (XIV ст.): назва монети «шилінг», як окремої самостійної одиниці, виникла еволюційно – шляхом трансформації мовою германських народів терміну «солід». /Solidus, Solid – надзвичайно розповсюджена свого часу римська золота монета, пізніше – срібна, білонна або ж навіть мідна монета ряду європейських держав/. Англія ж розпочала карбування місцевих нащадків солідів лише двома століттями пізніше.

Перші шилінги, германські, випускалися на землях сучасної Німеччини з XIV по XIX століття. Зокрема, у багатьох нумізматичних колекціях зараз можна зустріти монети з номіналом «Schilling» Гамбургу (найбільш розповсюджені німецькі шилінги), Любеку, Вюрцбургу, Вюртембергу… Їхні співвідношення з іншими грошовими одиницями різнилися залежно від історичного періоду та території обігу, проте найчастіше ці шилінги складали 1/32 або ж 1/48 частину місцевих талерів.

Карбувалися шилінги й на сусідніх з Німеччиною землях: деякими кантонами Швейцарії (наприклад: Гларус, Цюрих) та Австрією (1925-1938 і 1945-2001 рр.). Також відомо про випуск на території сучасних Нідерландів у XVIII столітті монет, які деякі джерела називають шилінгами: «Ship shilling»; фактично ж – 6 стейверів.

На сьогоднішній день шилінг є офіційною грошовою одиницею ряду африканських країн, у яких окрім випуску банкнот також карбуються й обігові та пам’ятні/ювілейні монети. Мова йде про валюти, кожна з яких складається зі 100 місцевих центів, наступних держав:

• Кенія, Сомалі, Сомаліленд, Танзанія та Уганда.

Держави британської сфери впливу в різні часи, що раніше використовували (як правило, до грошової реформи початку 70-х рр. ХХ ст.) шилінги у власному грошовому обігу:

• Велика Британія, Джерсі, Острів Мен, Ірландія, Мальта (без монет – банкноти), Кіпр, Британська Східна Африка, Британська Західна Африка, Гамбія, Гана, Нігерія, Біафра, Південна Родезія, Родезія і Ньясаленд, Родезія, Замбія, Малаві, Південно-Африканська Республіка, Гаяна, Бермудські острови, Канада, Ямайка, Австралія, Нова Гвінея, Нова Зеландія, Тонга (без монет – банкноти), Фіджі.

За однією з версій (дані видання «Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона»), назва монети шилінг походить від древнєгерманського слова «Scllan» або ж «Schallen»: у перекладі – «звучати». До речі, подібна етимологія і в історичної угорської монети пенге /у давнину «дзвінкою» називали справжню золоту чи срібну монету – на відміну від підробки/.