ФРАНК | FRANC

Європа.

Франція. Достовірно відомо про випуск франків у Франції із 1360 р. Після понад сторічного карбування різних варіантів монети із золота, виготовлення франків на певний час призупинили (на зміну прийшов золотий екю). У XVI столітті карбування франків було відновлене, але у цей період – зі срібла (витіснений срібним екю у XVII ст.). У 1795 р. Франція запровадила десяткову систему, в основі якої лежало використання франків у якості основної грошової одиниці, а сантимів – у ролі розмінної монети (сота частина франка). У 2002 році французький франк було замінено на євро; остання французька монета з легендою «franc» датована 2001 роком.

Бельгія. Франк використовувався у якості грошової одиниці Бельгії з 1832 р. (запроваджено через 2 роки після проголошення незалежності) до введення євро у 2002 р. Як і французький, бельгійський франк поділявся на 100 сантимів.

Люксембург. Франк Люксембургу існував у 1854-2002 рр. та складався зі 100 сантимів. Перші люксембурзькі франки у формі монет з'явилися лише в 1924 р.; до того карбувалися виключно дрібні розмінні монети Герцогства.

Монако. Монегаський франк виконував роль грошової одиниці Князівства Монако, що розташоване на південь від Франції, з 1837 по 2002 рр. та був еквівалентом французького франка.

Швейцарія. На сьогоднішній день єдиною європейською державою, що використовує в якості грошової одиниці франк, є саме Швейцарська Конфедерація. Датою введення в обіг швейцарського франка прийнято вважати 1850 р., хоча фактично франки й раніше карбувалися на землях цієї нейтральної республіки, але то були монети окремих кантонів. Поділяється валюта на 100 раппенів. До 1967 р. включно монети в 1/2, 1, 2 та 5 франків виготовлялися зі срібла.

Ліхтенштейн. У 1921 р. валютою Князівства став швейцарський франк. Проте з 1924 р. у формі срібних та золотих монет також зрідка карбуються і ліхтенштейнські франки. Спочатку світ побачили монети Ліхтенштейну зі срібла номіналами 1/2, 1, 2 та 5 франків. Надалі ж, за даними Каталогу Краузе, було випущено декілька типів місцевих монет – 10, 20, 25, 50 та 100 франків різних років (монети для нумізматів з дорогоцінних металів).

Саарланд. Саарський франк – валюта французького протекторату Саар, що в 1947-1956 рр. існував на території сучасної німецької землі Саарланд. Всього з легендою «Saarland» світ побачили 4 типи монет, викарбувані на Паризькому монетному дворі: 10, 20 та 50 франків 1954 р., а також 100 франків 1955 р.

Албанія. У 1926 р., тобто через рік після приходу на президентський пост майбутнього албанського короля Ахмета Зогу, в державі запроваджено першу національну валюту нового часу – франк/франг (алб. «Frang») Албанії. У 1947 році його було замінено новою грошовою одиницею – леком Албанії. За вказаний період світ побачили срібні монети 1, 2 та 5 франків (з легендою «Frang Ar» – «Золотий франк»), а також золоті 10, 20, 50 та 100 франків. За даними багатьох джерел, албанський франк можна сміливо виділити як окрему валюту – ФРАНГ.

Азія.

Камбоджа. У другій половині ХІХ ст. Камбоджа потрапила під протекторат Франції; грошовою одиницею цієї південно-азійської держави став французький франк. Проте є дані про випуск камбоджійських монет, номінованих у франках та сантимах. Чи були вони в реальному обігу – дані відсутні (тим не менше, у колекціях нумізматів вони зрідка, але таки, зустрічаються).

Африка.

З 1945 р. на територіях цілого ряду африканських країн (переважно колишніх французьких колоній) перебуває в обігу так званий африканський франк або франк CFA. Розрізняють валюту двох типів для держав з двох різних валютних союзів – центральноафриканський франк CFA та західноафриканський франк CFA. Що характерно, для країн кожної групи випускаються спільні монети, проте окремі держави також карбують монети з власним дизайном: як правило, пам’ятні/ювілейні. Також відомо про випуск протягом 2003-2007 рр. монетовидних медалей із подвійними номіналами – у франках CFA та африках (африка – неіснуюча офіційно валюта, такий собі аналог євро, яка умовно прирівнюється до 1500 франків CFA). На кожному нумізматичному сувенірі як емітент вказується одна з держав зони CFA; у Стандартних каталогах монет світу Краузе «монети» не описані.

Центральноафриканський франк CFA.

Французька Екваторіальна Африка. У 1943-1948 рр. з легендою франц. «Afrique quatoriale Franaise» випускалися сантими та франки валютного союзу Французької Екваторіальної Африки (територія сучасних держав Габон, Камерун, Республіка Конго, Центрально-Африканська Республіка, Чад, Екваторіальна Гвінея). Що цікаво, до 1945 р. валюта вважалася франком Французької Екваторіальної Африки, після – африканським франком або франком CFA (франц. «Colonies Franaises d'Afrique» або «Французькі африканські колонії»).

Екваторіально-Африканські Держави. Франки вищезгаданого валютного союзу, що карбувалися в 1961-1973 рр., містили маркування франц. «Etats de l'Afrique Equatoriale» («Екваторіально-Африканські Держави»).

Центрально-Африканські Держави. З 1973 р. на франках CFA (тепер вже франц. «Coopration Financire en Afrique Centrale» – «Фінансове співробітництво в Центральній Африці») назва валютного союзу зазначається як франц. «Etats de l'Afrique Centrale» («Держави Центральної Африки»).

Габон. У 1960 р. Габон одержав незалежність від Франції, проте у зв'язку з цією подією відчутних змін у грошовій системі країни не відбулося: в обігу залишився запроваджений ще в 1945 р. франк CFA. Перші габонські монети – 10, 25, 50 та 100 франків із золота, – датовані 1960 р. Надалі в Габоні карбувалися обігові 100 та 500-франкові монети – регіональні випуски франка CFA.

Екваторіальна Гвінея. У 1985 р. в Екваторіальній Гвінеї замість еквеле було запроваджено франк CFA. Відразу ж розпочався випуск місцевих різновидів монет валютного союзу.

Камерун. Грошовою одиницею Камеруну з 1945 р. є франк CFA (до того використовувався місцевий колоніальний франк Французького Камеруну). Монети, зокрема франки, з легендою франц. «Cameroun» карбуються з 1924 р. і по сьогоднішній день.

Республіка Конго. Ще з колоніальних часів, а саме c з 1945 р., і по сьогоднішній день на території сучасної Республіки Конго в обігу перебувають франки CFA. Регулярно карбуються місцеві різновиди монет. На франках 1971-1992 рр. назва держава вказувалась як франц. «Rpublique Populaire du Congo» («Народна Республіка Конго»), тоді як з 1993 р. – франц. «Rpublique du Congo» («Республіка Конго»). Важливо відзначити, що у 1960-1964 рр. сучасна Демократична Республіка Конго (ДРК) носила офіційну назву Республіка Конго (варто розрізняти).

Центрально-Африканська Республіка. Грошовою одиницею ЦАР з 1945 р. (спочатку як французької колонії, а з 1960 р. – незалежної держави) є франк CFA. Стосовно монет: у 1970 р. викарбовано ряд золотих монет високих номіналів (1000-20000 франків); з 1971 р. випускалися 100-франкові обігові монети з характерним для країн зони центральноафриканського франка CFA дизайном. Цікавою і досить рідкісною є монета в 100 франків 1978 р. зі стандартним дизайном, але нетиповою легендою: франц. «Empire Centrafricain» («Центрально-Африканська Імперія») – єдина монета короткотривалого періоду режиму імператора Бокасси І.

Чад. Аналогічно до ЦАР, валютою Чаду з 1945 р. є франк CFA (з 1960 р. – як незалежної африканської держави). Окрім типових 100-франкових обігових монет регулярно карбуються пам'ятні/ювілейні монети Республіки Чад.

Західноафриканський франк CFA.

Французька Західна Африка. У 1944-1957 рр. для французьких колоній в Африці, що об’єднувалися у так звану Французьку Західну Африку, карбувалися монети з легендою франц. «Afrique Occidentale Franaise» («Французька Західна Африка»). Ці монети, сантими та франки, використовувались у грошовому обігу наступних колоніальних володінь: Берег Слонової Кістки (зараз – Кот-д’Івуар), Верхня Вольта (Буркіна-Фасо), Дагомея (Бенін), Мавританія, Нігер, Сенегал, Французький Судан (Малі).

Західно-Африканські Держави. З 1959 р. франки CFA для вищезгаданого валютного союзу (раніше – колонії Франції) випускаються з легендою франц. «Etats de l'Afrique de l'Ouest» («Держави Західної Африки»). Перелік держав, для яких карбуються спільні монети, з часом дещо змінився і на даний момент виглядає наступним чином: Бенін, Буркіна-Фасо, Гвінея-Бісау, Кот-д'Івуар, Малі, Нігер, Сенегал, Того.

Того. В сучасній історії Того перші монети з'явилися у 1924 р. Це були французькі колоніальні сантими та франки. У 1945 р. на території цілого ряду колоній Франції, у тому числі й на землях сучасного Того, було запроваджено так званий африканський франк або франк CFA. У 1948 та 1956 рр. побачили світ місцеві обігові монети, номіновані в цій валюті (25 франків 1957 р. у Краузе віднесено до розділу «French West Africa», хоча на монеті крім назви валютного союзу й указано «Togo»). Після проголошення незалежності у 1960 р. грошова одиниця лишилася без змін, проте надалі карбувалися лиш пам'ятні/ювілейні монети із золота та срібла (виключення: 2003-м роком датовано біметалічну монетовидну медаль із недорогоцінних сплавів – 6000 франків CFA / 4 африки).

Бенін. На території держави в якості грошей використовуються франки CFA. З 1992 р. регулярно карбуються місцеві різновиди валюти – пам'ятні/ювілейні монети номіналами від 100 до 100.000 африканських франків.

Дагомея. У 1960 р. Бенін отримав незалежність від Франції під назвою Республіка Дагомея (з 1975 р. – Народна Республіка Бенін; з 1990 р. – Республіка Бенін). За даними Стандартних каталогів монет світу Краузе, у 1971 р. невеликими тиражами було викарбовано серію монет із вказаною назвою держави як «Rpublique du Dahomey»: срібні та золоті монети номіналів від 100 до 25.000 франків.

Буркіна-Фасо. З 1960 р., коли було проголошено незалежність Буркіна-Фасо від Франції, у цій західноафриканській державі грошима слугують франки CFA. За даними Стандартного Каталогу монет світу Краузе місцеві монети жодного разу випущені не були, проте у середовищі нумізматів зустрічаються біметалічні, напевно сувенірні, франки CFA з легендою «Emission Burkinabe».

Гвінея-Бісау. На території Гвінеї-Бісау (до 1974 р. – Португальська Гвінея) франк, точніше франк CFA, запроваджено в 1997 р. Відомо про випуск біметалічної монети в 6000 франків CFA 2004 року – монети Гвінеї-Бісау для нумізматів.

Кот-д'Івуар. Валютою Кот-д'Івуару, який з 1960 р. існує як незалежна африканська держава, є франк CFA. У 1966 р. мізерним тиражем із золота було викарбовано івуарійські монети в 10, 25, 50 та 100 франків. З початку ХХІ ст. випускаються пам'ятні/ювілейні монети Кот-д'Івуару; також зустрічається напівсувенірна монета з подвійним номіналом – 1 африка / 1500 франків CFA.

Нігер. З 1945 р. на території Нігеру використовується франк CFA. Після здобуття незалежності у 1960 р. держава вирішила не вводити власну національну валюту, залишивши грошову одиницю без змін. Проте розпочалося карбування місцевих різновидів франка CFA – виключно срібні та золоті пам'ятні/ювілейні монети. Відомо також про випуск напівсувенірної монети в 6000 франків CFA або 4 африки 2003 р. (деякі джерела вказують, що це – медаль-сувенір), на якій Нігер указується як емітент.

Сенегал. Грошовою одиницею цієї колишньої французької колонії з 1945 р. є франк CFA. Валюта лишилася незмінною і після проголошення незалежності Сенегалу у 1960 р. З того часу протягом ХХ ст. було випущено всього декілька монет, а саме франків, зі срібла та золота. Також у 1920-1921 рр. побачили світ колоніальні токени з легендою «Senegal» – сантими та франки. Крім того, 2006-м роком датована сувенірна «монета» номіналом 6000 франків CFA / 4 африки.

Малі. 1960 р. – рік проголошення незалежності Малі (а також інших 16-и африканських країн; так званий «Рік Африки»). Вже через два роки новостворена держава отримала власну валюту – малійський франк (замість франка CFA, що використовувався до того), в обігу з'явилися малійські монети – франки. У 1984 р. Малі повертається до зони CFA; відтоді тривалий час не карбувалися місцеві монети. Лише в 2003 р. було презентовано напівсувенір – монету з подвійним номіналом: 1500 франків CFA / 1 африка.

Алжир. У 1848 р. Франція оголосила землі Алжиру своєю територією – в історії північно-африканської держави розпочався французький колоніальний період. Через декілька років замість раніше запровадженого там франка метрополії вводиться франк алжирський. Тривалий час в обігу використовувалися французькі розмінні монети та місцеві банкноти. Проте у 1949-1952 рр. було викарбовано монети в 20, 50 та 100 франків Алжиру (на початку ХХ ст. також випускалися регіональні токени, номіновані у сантимах та франках). У 1964 р. з'явився динар – національна валюта вже незалежного Алжиру.

Вільна Держава Конго. Франк використовується на території сучасної Демократичної Республіки Конго (ДРК) з кінця ХІХ ст. У 1887-1908 рр. випускалися сантими та франки з легендою франц. «tat indpendant du Congo» («Вільна Держава Конго»); безпосередньо монети франки цього типу датовані лише 1887-1896 рр.

Бельгійське Конго. У 1909-1949 рр. у межах сучасної ДРК випускалися колоніальні монети з легендами франц. «Congo Belge» або ж нідерландською/фламандською «Belgisch Congo» («Бельгійське Конго»). У 1954-1960 рр. карбувалися сантими та франки з легендою «Belgisch – Congo – Belge – Ruanda-Urundi». Нічого дивного в такому формулюванні назви країни (колоніального володіння Бельгії) на монетах немає: у 1925 р. до Бельгійського Конго (нині ДРК) було приєднано колонію Руанда-Урунді (зараз дві незалежні держави – Руанда та Бурунді).

Демократична Республіка Конго. Після проголошення незалежності ДРК від Бельгії у 1960 р. грошовою одиницею новоутвореної республіки став звичний для населення франк. Проте вже через сім років вводиться національна валюта – заїр. Лише у 1998 р. було повернуто конголезький франк, який використовується і по сьогоднішній день.

Руанда-Бурунді. У 1960 р., після ліквідації колонії Бельгійське Конго, було створено Емісійний банк Руанди і Бурунді. Новостворена установа того ж року випустила франк Руанди і Бурунді, що на території цих двох країн замінив франк Бельгійського Конго. Поруч із банкнотами було випущено єдину монету – 1 франк 1960, 1961 та 1964 рр. із зображенням лева (також відомо про карбування тиражем 50 шт. монети 1 франк 1961 р. з іншим реверсом).

Руанда. У 1964 р., тобто через два роки після проголошення незалежності від Бельгії, Руанда випустила в обіг власну національну валюту – руандійський франк. Відразу ж розпочалося карбування монет Руанди – виключно франків; формально існуюча розмінна монета, сантим, жодного разу випущена не була.

Бурунді. У 1962 р. на політичній карті світу з'явилася нова африканська держава: Бурунді проголосила незалежність від Бельгії. За виключенням серії пробних бурундійських монет, що датовані 1962 р. (а також монет без вказаної дати), у період існування Королівства Бурунді було випущено лиш одну єдину монету – латунний франк 1965 р. Після силового встановлення Республіки у 1966 р. розпочалася масова емісія обігових монет Бурунді – франків.

Гвінея. Перші два роки після проголошення незалежності (1958 р.) грошовою одиницею Гвінеї був франк CFA (без місцевих різновидів монет). Проте вже в 1960 р. запроваджується національна валюта – гвінейський франк, замінений у 1971 р. гвінейським силі. З 1986 р. франк знову використовується в якості грошової одиниці Гвінеї.

Французький Сомаліленд. У 1949 р. на землях заморської території Франції (а до 1946 р. – колонії) Французький Сомаліленд (або Французький Берег Сомалі – назва сучасного Джибуті в 1896-1967 рр.) було запроваджено місцевий франк замість франку французького. Карбувалися 1, 2, 5, 10 та 20-франкові монети з легендою франц. «Cte Franaise des Somalis».

Французька Територія Афарів та Ісса. У 1967-1977 рр. заморська територія Франції, що існувала на землях сучасного Джибуті, носила назву франц. «Territoire franais des Afars et des Issas». Саме з такою легендою у вказаний період карбувалися місцеві монети – 1, 2, 5, 10, 20, 50 та 100 франків.

Джибуті. Зі здобуттям незалежності та проголошенням Республіки Джибуті у 1977 р. розпочалася емісія джибутійських франків, у тому числі й монет: 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 250 та 500 франків.

Катанга. У 1960-1963 рр. на півдні ДРК існувала невизнана держава Катанга. У середовищі нумізматів і по сьогоднішній день доволі часто зустрічаються дві бронзові монети Катанги, датовані 1961 р., – 1 та 5 франків. За даними Стандартних каталогів монет світу Краузе також тиражем 20.000 шт. було випущено золоті 5 франків.

Коморські Острови. З 1886 р., коли Комори потрапили під протекторат Франції, франк є незмінною валютою на цих островах в Індійському океані поблизу Мадагаскару. Перші роки використовувався виключно французький франк, проте вже з 1890 р. розпочалося карбування місцевих монет – коморських сантимів та франків. Спочатку це були монети французького протекторату, далі – заморської території Франції, а з 1975 р. випускаються франки Федеративної Ісламської Республіки Коморські Острови (з 2002 р. – Союзу Коморських Островів). Примітно, що у 1975 та 1977 рр. світ побачили дві монети з легендою франц. «Institut d'mission des Comores» («Емісійний інститут Комор»), а з 1981 р. емісійна установа вказується як «Banque Centrale des Comores» («Центральний банк Комор»).

Мадагаскар. Протягом 1963-2004 рр. на Мадагаскарі циркулював місцевий малагасійський франк, замінений у 2005 р. на аріарі. Проте у згаданий період на монетах вказувався подвійний номінал – як у франках, так і в аріарі (наприклад, 5 франків / 1 аріарі). До запровадження власного франку на острові в якості валюти використовувався франк CFA (монети 1948-1958 рр.), а ще раніше – франк французької колонії Мадагаскар (50 сантимів та 1 франк 1943 р.).

Марокко. Запроваджений у 1921 р. марокканський франк спочатку виконував роль основної грошової одиниці французької частини Марокко, тоді як на території колишніх іспанських володінь почав використовуватись лиш із 1957 р. Франк Марокко поділявся на 100 сантимів, проте після повернення у 1960 р. до дирхама сам став розмінною монетою відновленої валюти: 1 дирхам до 1974 р. складався зі 100 франків (після – 100 сантимів). У 1974 р. марокканський франк повністю припинив своє існування.

Реюньйон. Із середини XVII ст. Реюньйон, острів поблизу Мадагаскару, належить Франції (на даний момент – Заморський департамент Франції). В історії траплялися випадки випуску місцевих монет з різними назвами острову: як Реюньйон, так і Бурбон (назва, що з перервами вживалася до середини ХІХ ст.). Наприклад, у 1896 р. світ побачили дві монети Реюньйону – 50 сантимів та 1 франк. У 1948-1973 рр. карбувалися місцеві різновиди франку CFA.

Туніс. Франк використовувався на території Тунісу в 1891-1958 рр.: спочатку як грошова одиниця французького протекторату, а з 1956 р. – як валюта незалежного Тунісу (до введення динару в 1958 р.).

Південна Америка.

Держави цього материка франки не карбували.

Північна Америка.

Гваделупа. З 1946 р. Гваделупа являє собою заморський департамент Франції на Карибах; до того – французька колонія. В якості грошей використовується євро, раніше – французький франк. Проте у 1903 р. з'явилися дві місцеві монети – 50 сантимів та 1 франк (у 1921 р. випуск монет продубльовано з аналогічним тиражем; дизайн не змінювався).

Мартиніка. Аналогічно до Гваделупи, для Карибського володіння Мартиніка Франція також двічі випустила колоніальні монети в 50 сантимів та 1 франк: у 1897 та 1922 рр.

Данська Вест-Індія. У 1917 р. Данія продала Сполученим Штатам свою колонію на Карибах – Данську Вест-Індію. На островах запровадили долар США. До того в якості грошей використовувався колоніальний далер, введений у 1849 р. замість місцевого ріксдалера. Перший час валюта поділялася на 100 центів, проте з 1904 р. на монетах почали додатково вказувати номінал у франках та бітах (1 далер = 5 франків = 100 центів = 500 бітів). Так, наприклад, 1905 роком датовані монети Данської Вест-Індії: «1 франк – 20 центів», «2 франки – 40 центів».

Домініканська Республіка. Протягом 1891-1897 рр. на Домінікані тимчасово циркулював місцевий франк. Всього було випущено дві монети цього найменування – срібні 1 та 5 франків 1891 р. (ісп. «Franco»).

Сен-П'єр і Мікелон. До 1974 р. до зони франка CFA крім цілого ряду африканських держав входило французьке острівне володіння поблизу берегів Канади – Сен-П'єр і Мікелон. За всю історію з легендою «Saint Pierre et Miquelon» загальним тиражем менш як 1.000.000 шт. було випущено лише дві монети – 1 та 2 алюмінієві франки 1948 р.

Австралія та Океанія.

Єдиний франк, що використовується на території Австралії та Океанії, – французький тихоокеанський франк або франк CFP (франц. «Change Franc Pacifique»). Валюта є офіційною грошовою одиницею наступних заморських володінь Франції: Нова Каледонія та Французька Полінезія (в минулому – Французька Океанія). Також раніше франк CFP циркулював на Нових Гебридах (з 1980 р. – незалежна держава Вануату із власною національною валютою під назвою вату).

Нові Гебриди. У 1966-1979 рр. для території сучасного Вануату з легендою «Nouvelles Hebrides» було випущено цілий ряд монет – місцевих різновидів франка CFP: від 1 до 100 франків (найвищий номінал – зі срібла).

Нова Каледонія. Для Нової Каледонії франки CFP у формі монет виготовляються з 1949 р. і по сьогоднішній день. Їхній дизайн не змінювався вже понад півстоліття.

Французька Океанія. У 1949 та 1952 рр. монети для використання на території сучасної Французької Полінезії карбувалися з легендою «tablissements Franaise de l'Ocanie» («Французькі установи в Океанії»).

Французька Полінезія. З 1965 р. і донині для Французької Полінезії випускаються франки CFP з легендою «Polynsie Franaise».

Стосовно походження назви монети франк, то достеменних фактів з цього приводу немає – на сьогоднішній день існують лише гіпотези. Згідно з однією з них, монета одержала назву за легендою, що розміщувалась на перших монетах даного типу – лат. «francorum rex» («король франків»). За іншою, монета завдячує своєму імені французькому слову «franc» у значенні «вільний» (прототип монети був викарбуваний на честь звільнення короля Франції Іоанна ІІ Доброго з англійського полону).